Текст песни Ліна Костенко — Щасливиця, я маю трохи неба

Оригинальный текст и слова песни Щасливиця, я маю трохи неба:

Щасливиця, я маю трохи неба
і дві сосни в туманному вікні.
А вже здавалось, що живого нерва,
живого нерва не було в мені!

Уже душа не знала, де цей берег,
уже втомилась від усіх кормиг.
У громі дня, в оркестрах децибелів
ми вже були як хор глухонімих.

І раптом, – Боже! – після того чаду
і тарапати, рівної нулю, –
я чую дощ. Він тихо плаче правду,
що я когось далекого люблю.

І чую тишу. І співають птиці.
Приходять люди гарні і незлі.
В пахучій хмарі дощової глиці
стоїть туман, як небо на землі.

Пасуться тіні вимерлих тарпанів,
навшпиньках ходять сутінки і сни.
Весна підніме келихи тюльпанів, –
за небо вип’ю і за дві сосни!

Перевод на русский или английский язык текста песни — Щасливиця, я маю трохи неба исполнителя Ліна Костенко:

Lucky, I have a little bit of heaven
and two pine in the foggy window.
And it seemed that the living nerve
living nerve was not me!

Already soul did not know where the shore
already tired of all the yoke.
In thunder day in orchestras decibels
we were both deaf choir.

And then — God! — After fumes
and tarapaty equal to zero —
I hear the rain. He quietly crying truth
I love someone distant.

I hear silence. And the birds sing.
People come good and not bad.
In a cloud of fragrant needles rain
Mist is like heaven on earth.

Grazing shade extinct Tarpan,
twilight walk on tiptoe and dreams.
Spring tulips raise glasses —
for heaven and drink for two pine trees!

Если нашли опечатку в тексте или переводе песни Щасливиця, я маю трохи неба, просим сообщить об этом в комментариях.