Текст песни Мила Нитич — Соколята

Оригинальный текст и слова песни Соколята:

Крутилось пір’я на вітру
І я згадав негоду ту,
В яку мене моя любов
Покинула.
Виймали жала із грудей
Очата двох моїх дітей
І вся моя любов на них
Рікою хлинула.

Зростають у гніздечку соколята,
О Боже, ти за все мене прости!
О як я їх не хочу відпускати,
У простори юнацької мети.
В роках моїх така велика сила,
Та долю не затримати нічим, —
Сини мої візьміть мої вітрила,
Та й батька не забудьте поміж тим.

Я спав роками у вогні,
Біда сивіла на мені,
І тільки мати у селі,
В сльозах журилася.
А я синочків обіймав,
І сам у себе запитав,
О де ж ти наша доле
Забарилася!

Перевод на русский или английский язык текста песни — Соколята исполнителя Мила Нитич:

Spun feathers in the wind
I remember that bad weather,
In that me my love
Left.
Brought out the sting of the breast
Ochata my two children
And all my love to them
River gushed.

Increases in nest sokolyata,
Oh God, you’re all I forgive
Oh how I do not want to go,
In the space of youthful target.
In my years of such great strength,
And fate does not hold up —
My sons take my sails,
And do not forget his father among those.

I slept for years in the fire,
Sibyl trouble for me,
I have only in the village,
In tears zhurylasya.
I held the little boy,
Both the host asked,
Oh where are you, our Dole
Slow!

Если нашли опечатку в тексте или переводе песни Соколята, просим сообщить об этом в комментариях.